Школа бере перерву, а навчання ні

Це популярне бачення освіти народилося десь у 1960-х роках і з тих пір процвітає. Усі важливі організації з великою літерою у своїх назвах (ООН, ОЕСР, ЮНЕСКО, ЄС) розробили свої теорії щодо цього. Але це стає по-справжньому захоплюючим лише під час канікул, коли школа робить перерву.

Ми щодня приймаємо рішення

У Вікіпедії сьогодні сказано: «На основі індивідуального самовизначення, щоб забезпечити оптимальне особистісне справляння всіх життєвих проблем.» Це означає, що всі люди повинні мати можливість приймати самостійні рішення (чи це [наз). Будівельний блок нашої демократії.

Завдяки такому відношенню кожна людина може не тільки продовжувати робити покупки в супермаркеті чи тупо слідувати правилам – а й представляти власні межі. Ми маємо повноваження відстоювати те, чого ми дійсно хочемо і потребуємо. Цілком добре, що людям доводиться не тільки щодня самостійно пізнавати, які їхні потреби, а й крок за кроком пізнавати потреби своїх побратимів.

Спільне життя як організм

Наше співіснування — це організм, а не організаційна схема. Ми всі реагуємо один на одного і вчимося на досвіді, який нам дарують щодня. З цією ідеєю навчання не має значення, які переваги одні люди мають перед іншими. Так, деякі, можливо, більш атлетичні, інші особливо добре володіють арифметикою. Це робить їх таким самим членом нашого суспільства, як і тих людей, які мають свої сильні сторони в іншому місці – або тих, хто з кожним днем справляється з фізичними вадами трохи краще.

Берлінська вчителька та колишня вчителька середньої школи Майке Плат застерігає від забуття ідеї організму (Майке Плат застерігає від цього). Одноколійні структури та ексклюзивні групи гарантують, що в певний момент небагатьом дозволено вирішувати над іншими: «Історія не повторюється. Але шаблони в головах людей повторюються. Ми всі це знаємо! Якщо ми свідомо не працюємо над внутрішніми моделями, ми в кінцевому підсумку пригнічуємо їх, і вони вивільняють силу там, де ми цього не хочемо».

Навчання протягом усього життя насправді не є складним

Відколи існує «навчання протягом усього життя», країни працюють над тим, щоб забезпечити демократичну освіту в школах. Але чи справді це працює за допомогою офіційних каталогів правил?

Наприклад, у Баден-Вюртемберзі міністерство освіти десятиліттями намагається узгодити освіту в своїх школах більше з особистістю молодих людей і менше з предметами, які вони ще можуть декламувати напам’ять після закінчення навчання. Освітні плани з 2004 року мають навчати «навичкам», а не лише «шкільним знанням». Через 12 років країна запровадила певні «ставлення» для своїх вчителів, а у 2019 році було опубліковано супровідний посібник з «демократичної освіти» (Путівник «Демократична освіта»). («Ставлення» для його вчителів).

У безпечному просторі демократії кожному дозволено робити помилки

Досить багато специфікацій для вчительської професії. Безперечно, багато чого може піти не так. Тому Майке Плат розробила більш конкретну систему для демократичних шкільних уроків (Befreit dich!, 2017). Насправді все досить просто: вчитель передусім забезпечує створення в класі демократичного простору, «що дає змогу всім ставитися один до одного та до матеріалу».

Незалежно від того, про що йде мова, учні повинні знайти свій власний шлях до цього. Учитель встановлює загальні умови та забезпечує гідну працю всіх залучених. У той же час багато чого може піти не так. Хаос, сум’яття, перевантаження – все це частина цього! Тому що «помилки» — це творчі та вперті обхідні шляхи, які підвищують місцеві знання».

Саме зараз, на літніх канікулах, ми практикуємо навчання протягом усього життя в нашому демократичному середовищі. Щодня ми будуємо безпечний простір, де можна зустріти гідно. Тож на рівні очей – як серед друзів. Оскільки ми поважаємо кордони інших, ми пізнаємо свої власні в той же час.

Так ми справляємося з викликами і беремо на себе лідерство

При «демократичному лідерстві» навчання протягом усього життя вже враховано. Тому що вчителі також свідомо вчаться з ситуації в кімнаті, роблячи помилки. Наша демократія теж не ідеальна, але ми працюємо над цим і щодня стаємо кращими. Так що в якийсь момент учні вже не потребують вказівок вчителя в кожній ситуації, а можуть самі вирішити, що насправді буде зараз.

Тому що немає «знання домінування» і ніхто не є всезнаючим. Тому ми не запам’ятовуємо щодня трохи більше, ми вчимося долати виклики та брати лідерство для себе та інших.

Якщо ми наважимося. Завжди трохи більше. Ціле життя.

Опубліковано на 13.07.2020